Як допомогти дитині пережити розлучення батьків

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Часом у житті трапляється, що стосунки пари добігають кінця: кохання розчиняється в побуті, конфлікти примножуються, а перемир'я триває недовго, залишаючи по собі гіркий присмак непорозуміння.

​

В народі кажуть: люди разом, допоки вони хочуть бути разом. Якщо кохання живе й ви відчуваєте, що ваша сім’я просто переживає нелегкі часи, ви маєте що рятувати – не здавайтесь. Більше розмовляйте, вчіться  шукайте компромісні рішення. Робіть кроки назустріч одне одному, прощайте, не можете впоратись самостійно –  запишіться до сімейного психолога.

​

Але якщо ви обоє відчуваєте, що перетнули межу «неповернення», ви більше не кохаєте свого чоловіка/дружину, психологічний клімат не сприяє розвитку сімейних стосунків, а тільки травмує вас і дітей – приймайте кардинальне рішення.

​

Не вдавайтесь до одного з найпоширеніших міфів-відмовок серед батьків, що не наважуються розійтись є: «я з ним/з нею тільки заради дітей». Нездорова психологічна атмосфера в сім’ї, сварки та нервові випади на адресу одне одного не сприяють гармонічному розвитку дитини і згубно відображаються на її психіці. Навіть якщо ви стримуєтесь та намагаєтесь не з’ясовувати стосунків при дітях, вони дуже тонко відчувають вашу внутрішню напругу та психологічний стан. А це, знову ж таки, їм помітно шкодить. То ж прийміть факт – дитині буде краще жити спокійно «під крилом» одного з батьків та регулярно бачитись із іншим.

​

Якщо ви обоє бажаєте дитині добра – визначіться, з ким їй буде краще та прийміть найбільш комфортне для неї рішення. 7 порад які вам допоможуть:

​

1. СВІТЛО В КІНЦІ ТУНЕЛЮ

Пам’ятайте, саме від  вашого ставлення до майбутнього розлучення залежить те, як дитина сприйме «новий розвиток» сім’ї. Не будьте песимістами, навіть якщо ви дуже кохали цю людину та не уявляєте життя без неї. Оптимізму та радості з приводу розлучення від вас ніхто не вимагає, але залишайте у своєму серці місце для віри, що все це – на краще та зберігайте спокій.

Як би там не склалося, ви обоє маєте незаперечний результат цих стосунків,  доказ, що вони були справжніми та щирими – вашу спільну дитину. Заради її гарного майбутнього прийміть думку: розлучення – це не смерть сім’ї, а новий етап її розвитку.

​

2. СТАТИСТИКА, ЩО ЗАСПОКОЮЄ

Згідно численних досліджень, близько 50% дітей переживають розлучення батьків без відчутного психологічного «збитку». Нехай цей факт надихне вас на порозуміння з партнером, та посилить віру в те, що все закінчиться добре.

​

3. РОЗЛУЧЕННЯ – НЕ ПРОВИНА ДИТИНИ

Бувають випадки, коли діти звинувачують себе в тому, що мама з татом більше не разом. Тут важливо не допустити, щоб дитина замкнулася в собі. Залишайтесь для неї авторитетами, друзями. Краще буде, якщо ви поговорите з дитиною разом: поясните, що мамі так буде краще і татові буде краще, а в її житті зміниться хіба тільки те, що один з батьків відтепер не завжди буде поруч територіально.

Будьте чесними та відповідальними, коли даєте обіцянки. Якщо сказали: «зустрічатимешся з татом/мамою раз на тиждень», дотримуйтесь обіцянки, бережіть дитячий спокій і довіру. Ваша кровинка має розуміти: батьки розлучаються одне з одним, а не з нею.

​

4. НЕ КОНКУРУЙТЕ ЗА ПОЧУТТЯ ДИТИНИ

Запам’ятайте: в її житті має значення як роль мами, так і роль батька. Дитина любить та поважає вас обох, навіть якщо й не демонструє цього явно. Не забувайте: навіть якщо сім’я розпадається, ваші ролі, основані на доповненні одне одного в житті дитини,  залишаються назавжди.

​

5. НЕ НАЛАШТОВУЙТЕ ДИТИНУ ПРОТИ ДРУГОГО З БАТЬКІВ

Не скаржтесь дитині на її тата/матір, не вживайте образливих слів, коли згадуєте його/її у присутності дитини. Малеча є частинкою кожного з вас, тому частково сприйматиме ваші слова і на свою адресу.

​

6. ПОЯСНІТЬ ДИТИНІ ЇЇ «НОВИЙ СТАТУС»

Важливі фрази:

- Бути дитиною батьків, що розлучилися – не соромно.

- Ні в садочку, ні у школі, ні будь-де ніхто не дорікне тобі в цьому.

- Ти, як і раніше, маєш у кого попросити поради та допомоги.

- Батьки розуміють, що тобі нелегко, тому завжди пояснять, порадять, підтримають.

​

7. НЕ ДОПУСТІТЬ ДЕФОРМАЦІЇЇ ДИТЯЧОЇ СВІДОМОСТІ

Вибудовуйте нові стосунки між собою та з дитиною таким чином, щоб вона вбирала лише найкраще від вас обох. Свідомо чи несвідомо, та ви зараз формуєте модель її поведінки у власних майбутніх стосунках з чоловіком/дружиною.

"Коли дитина йде в перший клас, батькам ні в якому разі не можна розлучатися", – застерігає психолог.

Це єдиний момент, коли конфлікт варто згладжувати та приховувати усіма доступними способами. У дитини відбувається перебудова з ігрової діяльності на навчальну, це початок її соціалізації. Навіть на рівні мозжечка відбуваються важливі зміни. Розлучення батьків у цей період може стати непоправною травмою для дитини та сприяти виникненню у неї глибоких психологічних проблем.

​

​

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розлучення – завжди боляче. Боляче дорослим людям, які колись зв'язали своє життя одне з одним. Розлучення – подія, яка завжди травмує дітей. Тому завдання обох батьків – постаратися пом'якшити дитячі переживання.

​

1. Наскільки б напруженими не були ваші стосунки з чоловіком/дружиною, уникайте бурхливих з'ясувань стосунків за присутності дітей. Уникайте скандалів зі взаємними звинуваченнями, це не призначене для дитячих вух.

​

2. Не приховуйте від дитини факт розлучення. Навіть наймолодші відчувають напругу між батьками і можуть домальовувати реальність, часто звинувачуючи себе в тому, що відбувається. Поговоріть з дитиною, поясніть доступною для неї мовою, що ваші стосунки зайшли в глухий кут і більше жити разом ви не можете. Добре, якщо під час такої розмови будуть присутні тато й мама. Головне – пояснити, донести дитині, що в розлученні немає її провини.

​

3. Будьте готові відповісти на всі питання. Говоріть спокійним і впевненим тоном. Дитині важливо пояснити, що обоє – і мама, і тато – люблять її як і раніше.

​

4. Уникайте звинувачень одного боку в розлученні: «Це все через твого батька». Дитині важливі і тато, і мама! Поясніть, що розлучення – ваше спільне рішення і не ображайте одне одного в присутності дитини.

​

5. Після розлучення намагайтеся максимально зберегти звичний уклад життя дитини, її розклад дня.

​

6. Дитина не має бути обділена увагою тата й мами. Проводьте з нею якомога більше часу.

​

7. Іноді мама чи тато бувають у дуже складному емоційному стані. У такому разі їм треба звернутися до фахівця, який допоможе стабілізуватися. Для дитини в такій ситуації саме батьки – єдина опора.

​

8. У дитини в зв'язку з розлученням може виникнути велика кількість страхів. «Я більше ніколи не побачу тата». «Мама так само, як тато, може одного разу піти та залишити мене одну». «Тато більше мене не любить». Є безліч інших варіантів. Постарайтеся максимально розвіяти всі страхи малюка. Важливо, щоб і тато, і мама брали в цьому участь.

​

9. Давайте дитині можливість проживати та проявляти всі почуття, пов'язані з розлученням. Пам'ятайте, що дитина може бути дуже ображеною і злою на вас. Це нормальна реакція – важливо не забороняти виявляти почуття, навіть якщо вони вам не дуже приємні, а допомагати в цьому дитині.  У такій складній ситуації може різко підвищитися рівень агресії у деяких дітей. Агресія може проявлятися і стосовно батьків, і стосовно однолітків. Частина дітей може регресувати. За умови правильного підходу батьків і з їхньою допомогою ці прояви згодом пройдуть.

​

Розлучення – непростий період для кожного члена сім'ї. Якщо батьки збережуть розсудливість, стійкість, любов до дитини та достатню кількість турботи про неї, дітям вдається пережити їхнє розлучення з найменшими втратами. Якщо ваша внутрішньосімейна ситуація досить складна, у вас не виходить справитися з нею самостійно, можна звернутися за консультацією до сімейного психолога.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ГОЛОВНІ ПОМИЛКИ БАТЬКІВ ПРИ РОЗЛУЧЕННІ

​

При розлученні страждають усі члени сім’ї. Батьки, відчуваючи один до одного негативні почуття, деколи допускають грубі помилки в своїй поведінці. Це погано позначається і на психічному здоров’ї дітей, і на їх подальшому розвитку. Психологи поділяють поведінкові помилки дорослих на кілька груп.

​

Розглянемо основні помилки батьків при розлученні:

• Сварки і конфлікти в присутності дитини. Подібна поведінка дорослих ставить дитину в глухий кут. Їй складно прийняти бік когось із батьків, та й не варто цього робити, відверто кажучи.

• Прагнення колишнього подружжя спілкуватися через дитину. «Передай татові, що він ….», «скажи мамі, що ….». Подібна модель поведінки характеризує дорослих не з кращого боку. Як би сильно ви не були ображені на чоловіка/дружину, не варто втягувати в свої «війни» дітей.

• Маніпуляція дитиною при спробі повернути стосунки з колишнім чоловіком. Якщо крах відносин неминучий, не варто «залякувати» чоловіка тим, що спілкуватися з дитиною він не зможе. Особливо небезпечно робити це в присутності самої дитини.

• Ігнорування почуттів і переживань дитини. Якщо дитина засмучена, переживає, поговоріть з нею по душам, поясніть свої почуття, опишіть їй ситуацію, найближче майбутнє, розкажіть, як буде складатися ваше життя за нових обставин.

• Перетворення дитини в яблуко розбрату, а також у предмет торгів.

• Спроба отримання власної вигоди в обмін на зустріч з дитиною.

• Залучення в конфліктні ситуації інших родичів, які найчастіше заважають, а не допомагають знайти компромісні рішення.

​

Якщо ви хочете, щоб дитина пережила ваше розлучення без придбання психічних захворювань, не повторюйте помилок тих, хто за них поплатився здоров’ям власних дітей.

​

​