Засідання батьківського клубу «Світ твоїх захоплень»

Тема. Взаємини батьків і дітей: морально-етичне виховання в сім’ї (5-7 класи)

 

Мета: сприяти налагодженню позитивних взаємин між батьками та дітьми в сім’ях, активізації морально-етичного виховання в сім’ях гімназистів.

 

Обладнання: клубок ниток, ватман, кольоровий папір, ситуації для батьків

 

Дата: 22.10.2015

 

Хід засідання

Діти мають виховуватись не для сучасного, а для майбутнього, можливо, кращого стану роду людського.

Е.Кант

1. Привітання учасників. Вправа «Клубочок»

Мета: провести знайомство учасників групи. Створити умови для ефективної роботи.

У мене в руках клубочок ниток для в’язання. Зараз ми будемо в’язати візерунок нашої групи. Учасник в чиїх руках знаходиться клубок, називає своє ім’я і рису, яку найбільше цінує в людях. Потім обмотати нитку навколо свого пальця і покотити клубок будь-якому іншому учаснику тренінгу. Клубок має побувати у кожного. І ще: уважно слухайте один одного, хто говорить, це нам наприкінці знадобиться.

Потім змотуємо клубок назад. Робити це будемо так: той, хто знімає нитку з пальця, намотує її на клубок і пригадує, що саме говорив попередній учасник.

Рефлексія:

- Чи важко вам було виділити рису, яку найбільше цінуєте в людях?

- Які відчуття викликала ця вправа?

 

2. Актуалізація знань, постановка мети засідання

Ведучий:

- Сім’я – це особливий світ‚ своєрідно пов’язаний з усіма проблемами суспільства. Сім’ї належить пріоритетне місце в процесі формування і розвитку особистості від моменту її народження. Вона є першим вихователем дитини і середовищем‚ де передається духовне багатство‚ культурні традиції‚ формуються моральні цінності. Від того‚ як батьки ставляться до своєї дитини‚ чого навчають і як виховують‚ залежить‚ чи гармонійно відбуватиметься розвиток особистості‚ чи ефективним буде суспільне виховання. У складних сучасних умовах особливо гостро відчувається‚ що виховати повноцінне покоління‚ яке буде здатне побудувати гуманне суспільство‚ неможливо без глибокого засвоєння ним моральної культури‚ духовних надбань. І тільки спільними зусиллями гімназії та сім’ї можна досягти бажаних результатів.

 

3. Об’явлення теми та мети засідання

 

4. Мозковий штурм

Ведучий:

- Як ви розумієте поняття «морально-етичне виховання»?

Морально-етичне виховання – це спільна діяльність навчального закладу і сім’ї з формування стійких моральних якостей, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, а саме:

- усвідомлена любов до Батьківщини, стійкий інтерес до минулого, сьогодення і майбутнього рідного краю, почуття любові і поваги до рідного народу, мови, дбайливе ставлення до природи і збільшення її багатств;

- уміння жити і працювати в суспільстві;

- потреба брати активну участь у громадському житті свого класу, гімназії, міста, країни;

- усвідомлення основних принципів гуманізму;

- розуміння високої цінності людського життя, прагнення будувати свої взаємини з людьми за законами совісті, добра і справедливості;

- здатність до співпереживання, шляхетності і щедрості;

- потреба захистити слабкого, допомогти відстаючому, уміння поважати честь і гідність людини;

- дбайливе і людяне ставлення до природи, тваринного і рослинного світу;

- розуміння морально-етичної основи культури поведінки, гармонійного поєднання культури поведінки з моральною вихованістю;

- потреба знати основні правила повсякденного етикету і бажання виконувати їх, уміння поводитися згідно правил культури поведінки;

- почуття міри і такту в спілкуванні з людьми.

 

5. Вправа «Чотири зони Гіппенрейтер». Робота в групах.

Ведучий:

- Правила та обмеження обов’язково повинні бути в житті кожної дитини. Вони допомагають структурувати світ, дають відчуття стабільності. Але їх не повинно бути занадто багато, і вони повинні бути гнучкими. Знайти золоту середину прекрасно вийшло у Юлії Борисивні Гіппенрейтер, яка описала чотири кольорові зони поведінки дитини: зелену, жовту, помаранчеву і червону.

1. У зелену зону автор помістила все те, що дозволяється робити дитині на її власний розсуд або за бажанням. Наприклад, в які іграшки грати, в якій гурток записатися, з ким дружити … Залежно від віку дитини та її особливостей.

2. Дії дитини, в яких їй надається відносна свобода, знаходяться в жовтій зоні. Їй дозволяється діяти за власним вибором, але в межах визначених обмежень. Інакше кажучи, вона може вирішувати сама, але за умови дотримання деяких правил. Наприклад, можна сісти за уроки, коли хочеш, але треба закінчити роботу до 8 години вечора.

3. В помаранчевій зоні знаходяться такі дії дитини, які загалом нами не схвалюються, але через особливі обставини зараз допускаються. Наприклад, після довгої відсутності тато приїжджає в 10 годин вечора, і дитині дозволяють не лягати спати до його появи. Або: малюк наляканий страшним сном, і мати бере його в своє ліжко, поки він не заспокоїться.

4. Нарешті, в останній, червоній, зоні знаходяться дії дитини, неприйнятні ні за яких обставин. Це наші категоричні «не можна», де не може бути винятків: не можна гратися з вогнем, ламати речі, ображати маленьких, перебігати дорогу …

Вправа допоможе батькам проаналізувати власну систему правил і подивитись зі сторони наскільки жорсткою чи навпаки м’якою вона є.

У кольоровий бланк батьками заносяться ті правила, які діють в сім’ї дотримуючись зон, які визначила Ю. Б. Гіппентрейтер. Цей етап є досить важливий, оскільки демонструє знання правил самими батьками.

Як ви думаєте, якщо батькам складно орієнтуватися в правилах, то дітям як? З обговорення виявилось, що дійсно з дотриманням правил у дитини є проблеми.

Після обговорення існуючої системи правил слідує наступний етап – батькам пропонується спробувати переставити правила чи то на сходинку нижче, чи на сходинку вище. З досвіду можу сказати, що більшість батьків починають розуміти, що занадто багато «не можна» існує в житті їхньої дитини. І найголовніше – вони починають описувати способи як би змінити ситуацію.

 

6. Гра «Австралійський дощ»

Мета: психологічне розвантаження учасників.

Інструкція: Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви передаватимете мої рухи. Тільки-но вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

В Австралії здійнявся вітер. (Ведучий потирає долоні.)

Починає крапати дощ. (Клацання пальцями.)

Дощ посилюється. (Плескання долонями по грудях.)

Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)

А ось град, справжня буря. (Тупіт ногами.)

Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)

Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях.)

Краплі падають на землю. (Клацання пальцями.)

Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)

Сонце! (Руки догори.)

 

7. Інформування

Ведучий:

- Моральний розвиток дитини досить тісно пов'язаний з інтелектуальним. Насправді, для того, щоб дитина могла виносити будь моральні судження, він повинен досягти певного інтелектуального рівня.

Виділяються три етапи морального розвитку дитини.

Предморальний рівень (з 4 до 10 років).На цьому етапі дитячі вчинки визначаються зовнішніми обставинами, і точка зору інших людей не надто приймається в розрахунок. Ця стадія ділиться на два етапи: на ранньому етапі судження виноситься залежно від винагороди чи покарання, яке може спричинити за собою даний вчинок. На пізнішому етапі судження про вчинок виноситься відповідно до тієї користі, яку з нього можна витягнути.

Конвенціональний рівень (з 10 до 13 років). Моральна позиція дитини на цьому етапі не сформована, і вона воліє орієнтуватися на принципи інших людей. Спочатку її судження грунтуються на тому,чи отримає її вчинок схвалення людей чи ні. Ближче до 12-13 років судження дитини починають виноситися відповідно до встановленого порядку, повагою до існуючих порядків.

Постконвенциональной рівень (з 13 років). Вважається, що тільки з тринадцятирічного віку у дитини починає розвиватися справжня моральність. Тобто, у підлітка з'являються свої власні критерії, згідно з якими він може судити про свою поведінку чи поведінку оточуючих.

 

8. Вирішення ситуацій. Робота в групах

Завдання. Прочитайте ситуацію. Дайте відповіді на запитання. Поясніть свою відповідь.

Ситуація 1.

До 6 класу прийшов новий хлопчик. Звали його Тарас. В класі було заведено всім давати призвіська. Тарас теж отримав. Крім цього, один хлопець Толік почав його дражнити, обзивати, при нагоді - штовхати. Які поради, як батьки, ви дасте Тарасові? Як має Тарас поводити себе далі?

Відповідь на ситуацію може бути така.

Ця чудова повчальна історія навчить вас і вашу дитину, як правильно реагувати і що робити у відповідь на образи і злість від оточуючих.

Один дуже старий мудрець навчав групу учнів і наставляв на шлях істинний. Він навчав їх мудрості і бойовому мистецтву. Якось раз жорстокий і невихований воїн прийшов на заняття до мудреця. Він ніколи не стримувався і часто ображав оточуючих його людей. Він дуже любив провокувати людей на сварки і бійки. Цього разу він вчинив, як звичайно. Спочатку викрикнув кілька образливих фраз в адресу вчителя. І застиг в очікуванні відповідної репліки. Але мудрець просто продовжив свій урок, не звернувши жодної уваги на ці фрази. Ще раз кинув слова образи воїн. Але вчитель був незворушний і нічого не відповів, продовживши свою лекцію. Це повторювалося ще пару разів. Боєць розлютився і вийшов із залу.

Після того, як він зник з виду, учні, які весь цей час з цікавістю спостерігали за подіями, запитали:

– Учителю, чому ви не викликали його на бій? Як ви могли терпіти його образи?

Мудрець промовив:

– Уявіть, що вам дарують подарунок, а ви не приймаєте його. Скажіть, кому він у підсумку належить?

– Тій людині, котра хотіла його подарувати, – не замислюючись відповіли учні.

– Точно так само і в цій ситуації зі злістю і образами. До тих пір, поки ви не приймете їх, вони належать тому, хто їх приніс.

Правило: не приймайте у подарунок образ і злості.

Ситуація 2.

Катерина прийшла додому і розповідає батькам, що у всіх дітей в класі є планшети. І діти вихваляються один перед одним. Тільки Катя без планшета. І батьки поки що не обіцяють донці його купити. Як бути батькам у такій ситуації? Що ви порадите?

Відповідь на ситуацію може бути така.

Не соромтеся розповісти, що у різних учнів різна ситуація в сім'ї. Якщо однокласнику батьки подарували дорогий планшет, а дівчинці - ні. Зверніть увагу на те, що у дівчинки є безліч речей, які дорогі для неї. Нехай вона сама розповість про те, що зі своїх речей вона цінує більше всього на світі і чому.

Ситуація 3.

В.О. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві» писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом із школою виховують, а звідси і про єдність їх вимог, передусім — до самих себе. Добитися того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності — це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти помилкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічать дітей».

Питання для обговорення

1. Чи погоджуєтеся ви з даною точкою зору?

2. Як ви думаєте, що таке батьківський обов'язок?

3. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім’ї, стосунки між дорослими і дітьми.

Ситуація 4.

Хлопчик Андрій довгий час просив у батьків купити йому собаку. Батьки погодилися. Тепер у Андрійка є чотирилапий друг. Проте хлопчик весь час забуває його годувати та гуляти з ним. Як бути батькам у такій ситуації? Що ви порадите?

Наталя запросила додому друзів на вечірку, але при цьому не попередила батьків. Як бути батькам у такій ситуації? Що ви порадите?

 

9. Вправа «Квітка моральних почуттів»

1 – переживання дитиною свого прагнення втілити правду в життя;

2 – здатність розуміти переживання інших людей;

3 – здатність віддавати перевагу одним людям порівняно з іншими;

4 - тривога за свою репутацію;

5 – переживання дитиною покладеного на неї обов’язку ;

6 – переживання, яке виявляється у готовності дитини діяти безкорисливо попри власні інтереси;

7 – дитина відчуває радість, насолоду

Ключ: 1 – справедливість; 2 – емпатія; 3 – прихильність; 4 – сором; 5 – відповідальність; 6 - альтруїзм; 7 – успіх.

Пояснення: «Сором – це відчуття осудження своєї особистості, вчинків. Коли ти вчинив, або зробив щось аморальне відносно уявлень інших людей про добро та зло. Людина показує не задоволення в свою сторону, вона сама себе осуджує за зроблене. Осоромлений перед людьми – це жахливо, сором найгірше відчувати на людях, тому що ми боїмося бути приниженими, боїмось ганьби, відчуваємо страх бути негідним серед цього кола людей, страх втратити авторитет. Сором спричинює безсилля, тому що осоромлений може бути кожен, чи то багатий чи то бідний, кожен може впасти в чиїхось очах.

Сором спричинює підсилювання самокритики, людина ставиться до себе з більшою прискіпливістю, відразу відчуває що інші домінують над нею, мають перевагу, а вона безсила. І не обов’язково щоб під час жахливого вчинку був присутній хтось з інших людей, їй може стати соромно перед самим собою.

Як правило соромляться старших, чужих, досвідченіших людей, тому що між ними стоїть прірва в часі і досвіді. У нашій голові відразу виникає питання: «Як на це відреагують старші(вищестоящі, чужі)люди?» і ось тут уже проходить паралель між соромом і совістю – ми вчинили якийсь не бажаний вчинок і наш мозок посилає сигнал совісті, що вчинок аморальний, не естетичний, і тут вже вступає в рух сором: «Я вчинив не правильно, з мене глузуватимуть, і ганьбитимуть», в нас просто виникає страх, простий страх осуду, іншими словами – сорому. Навіть уже саме питання тісно пов’язане з совістю тому що докоряє людині — «Як на це відреагують інші?»

Говорячи про совість можна сказати що це особлива уважність до всього морального, моральних цінностей, а якщо ставитись до неї зневажливо ми починаємо говорити про сором і провину».

 

10. Отримання зворотного зв’язку

 

11. Висновки